Лучшие предложения
  • Блог
  • Смертельне сусідство, або навіщо парки Ірпеню - «Місту здоров’я»

Смертельне сусідство, або навіщо парки Ірпеню - «Місту здоров’я»

«У Вашої дитини алергія на діоксин» - такий незрозумілий але страшний діагноз довелося почути Тетяні, мамі чотирирічного Кості з міста Ірпеня. Як виявилося, причина дитячої недуги криється у небезпечному сусідстві.

«У Вашої дитини алергія на діоксин» - такий незрозумілий але страшний діагноз довелося почути Тетяні, мамі чотирирічного Кості. Протягом кількох місяців дитина кашляла, що змусило молоду маму звернутися до відповідних спеціалістів та провести комп’ютерну діагностику. Як виявилося, причина дитячої недуги криється у небезпечному сусідстві – будинок Тетяни розташований у екологічно- неблагополучному районі. Тут зосередилися кілька потенційних джерел страшної недуги: це і дим від регулярно палаючих торфовищ у заплаві річки Буча, і шкідливі викиди заводу з виробництва асфальтобетону, і забруднення повітря від кількох інших промислових підприємств, таких як: сміттєпереробний завод МПП «Рада», ВАТ завод «Ірпіньмаш», ТОВ «Бучанський завод склотари» тощо. 

Промышленные предприятия Ирпень, Буча

Однак, якщо паління торфовищ – явище сезонне та мінливе, то чадіння заводу – регулярне. Крім того, якщо звернутися до відкритих джерел, то виявиться, що виробництво асфальтобетону входить до переліку основних джерел діоксину. Недаремно екологи відносять таке виробництво до найвищої – першої – категорії шкідливості, та забороняють розміщення житлової забудови та соціальних об’єктів на площі радіусом 1000 метрів навколо заводу. Щоб зрозуміти причину таких значних обмежень, достатньо подивитися перелік захворювань, до яких призводять викиди та відходи такого виробництва, а це: онкологічні захворювання легень, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, інфаркти, ураження слизових оболонок та шкіри, що призводить до кон’юнктивітів, кератитів, алергій невстановленого ґенезу як у дітей, так і у дорослих тощо.

А ось орієнтовний список небезпечних речовин, які потрапляють в атмосферу при виробництві асфальтобетону: бензин (нафтовий мало сірчистий), заліза оксид, пил, азоту діоксид, марганцю оксид, ртуть металічна, вуглецю оксид, фенол. Так, згідно висновків Ірпінської СЕС, здійснених у листопаді 2015 року, концентрація тільки азоту діоксиду в житловій зоні Ірпеня довкола заводу перевищує норму у 2,5 рази!

Висновок Ірпінської СЕС

«Наша сім’я перебралася в Ірпінь у 2012 році. Починаючи з минулого року, випадки захворювань у мене та чоловіка помітно почастішали» - скаржиться місцева мешканка Наталія. «Застуди, головні болі, тривалий кашель, такого раніше ніколи не було! Чи це не вплив такого сусідства позначається?».
Але якщо хворіють дорослі, то що казати про дітей? Різноманітні дитячі респіраторні захворювання невстановленої етіології, алергічні реакції, приступи кашлю, астма – це лише частковий перелік того, з чим вимушені стикнутися молоді батьки, які мешкають поруч із заводом «Асфальтобетонщик» та іншими заводами. А таких сімей чимало, адже це мешканці чи не найбільших житлових комплексів усього Ірпеня, а саме: ЖК «Гранд Лайф», ЖК «Фортуна», ЖК «Річ Таун», ЖК «Синергія», ЖК «Столичний квартал», ЖК «Прованс», тощо.

Генплан міста Ірпінь

Колись на місці цих будинків були поля та зростав дубовий гай, який не дозволяв небезпечним викидам АБЗ та інших промислових виробництв, зосереджених в даному регіоні, потрапляти у місто. Однак, волею міських можновладців, територія дубового гаю була незаконно розпайована, а по факту «роздерибанена», а потім об’єднана в руках кількох забудовників Ірпінського регіону. Більшість житлових комплексів з переліку потрапляють у 1000-метрову санітарно-захисну зону (СЗЗ) навколо заводу, в якій концентрація небезпечних викидів на стільки висока, що ці території не призначені для проживання населення. Закон також вимагає озеленення СЗЗ на рівні понад 50%, а на межі між нею та житловою забудовою – смугу зелених насаджень шириною не менше 50 метрів. Натомість залишки зелених зон тут продовжують вирубувати чи не кожен день.

Вирубка дерев Ірпінь

Навпроти житлового комплексу «Гранд Лайф» лишився чи не останній вцілілий шматочок дубового гаю. У жовтні 2013 року половину гаю обнесли плотом та буквально у кілька годин від вікових зелених велетнів не лишилося навіть і згадки – дерева не тільки вирубали, їх того ж дня вивезли з будівельного майданчику разом із корінням. Активісти звернулися по допомогу до ЗМІ і на місце виїхала знімальна група Нового каналу та НТН, та вже було надто пізно. Сюжети НТН та програми «Абзац», присвячені скандальній вирубці:

Генплан міста Ірпінь

Зараз на тому місці не лишилося й сліду від колишньої краси – тут височіють дві багатоповерхівки, а невдовзі забудовник збирається забудовувати і решту території, яку поки що місцевим мешканцям вдавалося вберегти від будівельного свавілля. Так, за документами, земля під гаєм була виділена фізичним особам. Однак активістам вдалося отримати матеріали з прокуратури, які свідчать про незаконність виділення землі – виявляється що «щасливі власники» земельних ділянок навіть не знають про те, що вони щось отримували.

У відповідності до закону, у випадку вирубки зелених насаджень, особа, що здійснює таку вирубку, повинна відшкодувати місту їх відновну вартість. Однак в яку суму можна оцінити велетенські дуби, вік яких більший за людське життя? Навіть якщо зараз висадити дубовий гай в на іншій території, то радіти йому будуть хіба що наші онуки та правнуки. Але питанням озеленення в цьому мікрорайоні міська влада Ірпеня не переймається. В пішохідній доступності тут немає жодного парку, а щоб дістатися до новеньких парків у центральній частині міста, потрібно витратити як мінімум годину на дорогу. Саме тому місцеві мешканці занепокоєні долею гаю та піклуються про нього. Силами і коштом місцевої громади його було вичищено, проріджено кущі, поставлено лавки та столи. Зараз тут улюблене місце відпочинку молодих мам, діточок та літніх мешканців.

Місце відпочинку Ірпінь

«Мої вікна виходять безпосередньо на завод, а мій будинок розташований найближче до нього. Останній рік завод працює практично кожен день, мені постійно доводиться зачиняти вікна, провітрити хату стало цілою проблемою. Через це я намагалася і під час вагітності і після народження дитини проводити якомога більше часу в зеленій зоні. Оскільки центральні парки розташовані занадто далеко, дістатися туди з візочком дуже проблематично, практично всі прогулянки проходили у дубовому гаї. Для мене наявність зеленої зони біля будинку наразі єдина надія на чисте повітря» - говорить Марія, мати семимісячної Мар’яни. «Останнім часом моя дитина періодично заходиться у приступах кашлю, при цьому ознаки застуди або інших респіраторних захворювань відсутні. А коли ми приїжджаємо до родичів в Київ – кашель зникає».

Поступово мікрорайон довкола будинків Марії, Тетяни та Наталі перетворюється на кам’яні джунглі посеред промислової зони. Але ж місцеві мешканці, так само як і мешканці центральної частини міста, потребують парків та зелених зон. Вони мають право на належну екологію, захист життя та здоров’я особливо найвразливішої категорії населення – дітей, а забезпечити захист їхнього права повинна міська влада. Тож чому, замість вирішення питання з небезпечним сусідством асфальтобетонного заводу, у Ірпені - «Місті здоров’я» вирубують парки?

Автор: Марія Лебедевич

Мы в соцсетях